Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року Справа № 910/15383/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. (головуючий суддя Тищенко О.В., судді Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.)у справі№ 910/15383/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бетконсалт"простягнення 36.182.190,55 грн.,за участю представників:позивачаСидоренко Ю.А.,відповідачаКладіков М.П.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 р. у справі №910/15383/14 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 35.783.205,25 грн., в тому числі 29.965.000, 00 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 3.857.738, 95 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 1.960.466,30 грн. пені за простроченим кредитом та процентами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 р. у справі № 910/15383/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 509, 553, 554, 556, 606 Цивільного кодексу України, ст. 105 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про поєднання боржника і кредитора в одній особі у спірних правовідносинах.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.03.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 1-0013/13/11-KL (далі - Кредитний договір), за умовами якого Позичальнику (відповідачу) надавалися в користування грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 20.000.000,00 грн., із остаточним строком поверненням кредиту 14.03.2014 р., та зі сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою в розмірі 18 % річних.

До Кредитного договору укладався Додатковий договір № 3 від 27.05.2013 р., яким сторони збільшили кредитний ліміт до 30.000.000,00 грн.

На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти відповідно до заявки відповідача від 13.05.2013 р. в розмірі 165.000,00 грн., заявки від 17.05.2013 р. в розмірі 14.400.000, 00 грн., заявки від 11.06.2013 р. в розмірі 9.400.000,00 грн., заявки від 19.06.2013 р. в сумі 4.200.000,00 грн., заявки від 27.08.2013 р. в розмірі 1.500.000,00 грн. та заявки від 27.08.2013 р. в сумі 300.000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором позивачем було укладено Договір поруки від 30.12.2013 р. (далі - Договір поруки) з Компанією "Єрнаміо Консалтинг ЛТД" (Yernamio Consulting LTD) (далі - Поручитель), за умовами якого Поручитель поручився, в межах наявних на всіх його рахунках сум, відповідати перед позивачем за належне та своєчасне виконання відповідачем у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором та додатковими договорами (угодами) до нього, які були укладеними та можуть бути укладені в майбутньому, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки і пені (штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором.

Відповідно до пп. 2.1.2 п. 2.1 Договору порука за цим договором забезпечує виконання всіх платіжних зобов'язань відповідача за Кредитним договором в межах коштів, наявних на рахунку поручителя у позивача, а саме: повернення кредиту в сумі 30.000.000,00 грн.; сплату процентів за користування кредитом в розмірі 18,0% річних з можливим збільшенням їх розміру на 2% (два проценти) річних без укладення відповідного договору про внесення змін у випадках, передбачених Кредитним Договором, зокрема, внаслідок порушення відповідачем своїх обов'язків за Кредитним договором; сплату комісій у розмірі, в строки (терміни) та в порядку, визначених Кредитним договором; сплату можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної Кредитним договором; відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі стягненням заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до пункту 3.4.1 Договору поруки у разі порушення відповідачем забезпеченого порукою за Кредитним договором зобов'язання поручитель і ТОВ "Бетконсалт" відповідають перед позивачем як солідарні боржники, а позивач, відповідно, має право звернутися з вимогою про повне або часткове виконання будь-якого із забезпечених порукою зобов'язань як до відповідача та поручителя разом, так і до будь-кого з них окремо.

Відповідно до пунктів 1.3 Договору поруки по закінченню 3 (трьох) робочих днів від дати отримання письмової вимоги поручитель доручає банку (позивачу) щодо виконання забезпечених порукою зобов'язань в порядку договірного списання списати кошти з рахунків (поточних, вкладних), як відкритих, так і тих, що будуть відкриті у банку (позивача), в сумі, яка дорівнює сумі заборгованості боржника (відповідача) та/або перед банком (позивачем), включаючи можливу неустойку (штрафи, пені).

Згідно з пп. 1.3.1 Договору поруки договірне списання здійснюється на підставі Договору поруки з оформленням банком (позивачем) відповідного розрахункового документа (меморіальний ордер тощо) без будь-якого додаткового погодження поручителя. При договірному списанні за Договором банк (позивач) одночасно виступатиме і отримувачем коштів і банком отримувача.

Позивач звернувся до Поручителя з письмовою вимогою № 5505/3.1 від 12.08.2014 р. про виконання зобов'язань за Позичальника (відповідача) за Кредитним договором.

Поручитель листом від 15.09.2014 р. надав згоду банку на договірне списання, передбачене п. 1.3 Договору поруки від 30.12.2013 р.

Судами також зазначено, що станом на 16.06.2014 р. у позивача перед поручителем існувала заборгованість на підставі Договору банківського рахунку №21119/233109 від 11.01.2013 р., укладеного між позивачем та поручителем, що підтверджується банківською випискою від 28.04.2014 р. про наявність у поручителя грошових коштів на рахунку № 26002400233109 в ПАТ "БАНК ФОРУМ" в сумі 800.381.080,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що поручитель є боржником позивача за договором поруки і в той же час є кредитором за Договором банківського рахунку, на підставі чого дійшов помилкового висновку про поєднання в одній особі позивача як кредитора так і боржника та помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 606 ЦК України.

З цього приводу колегія суддів відзначає таке.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу)

За правилами ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Приписи ст. 606 Цивільного кодексу України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається, що відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі, оскільки усі сторони правовідносин продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків як за Договором поруки, Кредитним договором, так і за Договором банківського рахунку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що спірні відносини сторін не підпадають під кваліфікацію "припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі", адже в даному випадку існування між сторонами подібних правовідносин носить інший правовий характер, та за згодою сторін, належним чином оформленою, могло б мати місце саме припинення спірного зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а не з підстав поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Однак для такого зарахування пріоритетними є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Пунктом 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом.

З огляду на вказані вище вимоги спеціального закону, а також на невстановлення судами факту звернення поручителя до банку із заявою про включення до реєстру кредиторів у встановленому законом порядку при ліквідації фінансової установи, зарахування зустрічних однорідних вимог призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, зазначивши про відсутність доказів списання з рахунку поручителя коштів на користь позивача, виходив з факту невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором з повернення кредиту, сплати процентів і пені та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог банку і задовольнив позов про стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі.

Колегія суддів вважає зазначені висновки місцевого суду передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування фактичних обставин, які мають значення для справи, а також з неналежним застосуванням норм процесуального права, з огляду на таке.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

14.03.2014 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 14 "Про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ".

За приписами п. п. 6, 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Частиною 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Як зазначалось вище, суди виходили з наявності у поручителя грошових коштів на рахунку № 26002400233109 в ПАТ "БАНК ФОРУМ" в сумі 800.381.080,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.04.2014 р.

Разом з тим суди не звернули увагу на таке.

Якщо зазначені кошти знаходились на рахунку поручителя ще до запровадження тимчасової адміністрації банку, то їх списання в погашення кредитної заборгованості відповідача за дорученням поручителя після початку процедури виведення банку з ринку дійсно було б не можливим в силу приписів п. п. 1, 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У відзиві на позов відповідач зазначав про надходження/наявність вказаних коштів саме станом на 28.04.2014 р., про що свідчить, зокрема, і відповідна інформація в реквізиті "Призначення платежу" у вказаній банківській виписці.

При цьому колегія суддів відзначає і те, що на момент звернення банку до поручителя з вимогою від 12.08.2014 р. діяла нова редакція Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 36 якого обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Отже, момент надходження на банківський рахунок поручителя коштів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, та призначення відповідного платежу мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Однак суди попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин не досліджували зовсім, хоча відповідач і посилався на них як на підставу заперечень проти позову.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є недодержавнням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі № 910/15383/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова